Статті

Питання ефективності вакцинації проти COVID-19 людей, які живуть із ВІЛ (ЛЖВ) активно вивчаються. Згідно з даними досліджень, ЛЖВ, у яких кількість CD4 на рівні понад 500 кл/мкл демонструють таку саму імунологічну відповідь на вакцину, як і ВІЛ-негативні особи. Захисна дія вакцинації для попередження випадків захворювання остаточно не вивчена.

Мета роботи: вивчення імунологічної відповіді на вакцинацію проти COVID-19 та протективної дії вакцини у ЛЖВ.

Проведено ретроспективну оцінку результатів лабораторного скринінгу 2 192 осіб, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, які перебувають у клініко-епідеміологічному реєстрі (КЕР), на вміст простатоспецифічного антигену (ПСА) у зіставленні з підтвердженням діагнозу рак передміхурової залози (РПЗ) та виявленням первинних хворих на РПЗ за 2016–2019 роки. За результатами скринінгу виявлено 20 випадків РПЗ (0,91% від загальної кількості обстежених). За період спостереження виявлено 54 пацієнти з РПЗ, причому 83,3% — на ранніх стадіях захворювання.

Сучасна медицина має у своєму розпорядженні інститут сімейних лікарів, саме вони мають можливість впроваджувати серед пацієнтів культуру стеження за своїм станом здоров’я задля мінімізації ризиків виникнення і розвитку важких хронічних хвороб. Для цього в їхньому розпорядженні є майже все: досконала сучасна діагностична галузь та розроблені практики превентивної медицини

В умовах сьогодення запальна хвороба геніталій займає провідну позицію в переліку гінекологічних захворювань як за частотою поширення серед жіночого населення, порушень репродуктивної функції внаслідок перенесеного захворювання, так і складностей, що виникають на етапі проведення терапії

В статті представлено короткий огляд наукових напрацювань фахівців Державної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського Національної академії медичних наук України» з вивчення проблеми ВІЛ-інфекції в Україні: з початку епідемії ВІЛ-інфекції в Україні до сьогоднішнього дня

Дослідження спалахів інфекційних хвороб, епідемій сприяло тому, що у медицині сформувався новий метод дослідження — епідеміологічний, який з часом все більше удосконалювався та утверджувався. Епідеміологічний метод давав змогу вивчати якісну, внутрішню, невидиму сутність епідемій, що проявлялася захворюваністю, в умовах дії на них соціальних, природних та біологічних чинників

Проаналізовано негативний вплив пандемії COVID-19 на перебіг хронічних неінфекційних захворювань, зокрема, хвороб системи кровообігу, основні показники захворюваності та смертності. Розглянуто постковідний синдром, простежено ускладнення в умовах війни

В роботі представлено результати визначення чутливості штамів ентерококів, виділених з препарату-пробіотика, та клебсієл, ізольованих від людини, при сумісному культивуванні їх у культурах клітин, які слугували моделлю макроорганізму

Після появи SARS-CoV-2 та швидкого його поширення світом людство перебувало в очікуванні формування популяційного імунітету до цієї інфекції. Основні сподівання були направлені на вакцини, які почали розробляти одразу після секвенування емерджентного збудника, а саме штаму Wuhan-Hu-1, отриманого в грудні 2019 року

Натепер у світі припинена циркуляція «дикого» поліовірусу типів 2 і 3, також трапляється зниження щорічної кількості випадків поліомієліту, викликаного «диким» поліовірусом типу 1 (6–176 випадків протягом 2016–2021 рр.). Водночас спостерігається зростання випадків поліомієліту, викликаних циркулюючими вакциноспорідненими поліовірусами (сVDPVs), зокрема циркулюючим вакциноспорідненим поліовірусом типу 2 (сVDPV2)