Новий випуск журналу 

Зміст номеру:

• • Емерджентні та реемерджентні зоонозні загрози: сучасний стан, виклики та стратегії протидії

  • Епізоотична та епідемічна ситуації з хантавірусної інфекції у світі

  • Методи визначення механізму таргетованої деградації білків

  • Інфодемія як загроза громадському здоров’ю: вплив дезінформації на поширення інфекцій та стратегії протидії в медичній практиці

  • Сімейно-орієнтована модель відновлення учасників бойових дій на рівні первинної медичної допомоги: роль сімейного лікаря, фармацевта та родини

Мета. Обґрунтувати сімейно-орієнтовану модель тривалого відновлення учасників бойових дій на рівні первинної медичної допомоги та чітко визначити роль сімейного лікаря, фармацевта, родини й інших членів міждисциплінарної команди.

Матеріали та методи. Проведено наративний огляд нормативних документів України, матеріалів Всесвітньої організації охорони здоров’я та рецензованих публікацій 2016–2025 рр., індексованих у PubMed/Medline і Crossref. Пошук охоплював теми відновлення учасників бойових дій, первинної допомоги, участі родини, фармацевтичної опіки, ПТСР, якості життя та телемедицини. Перевагу надавали систематичним оглядам, метааналізам, рандомізованим дослідженням, клінічним настановам і чинним нормативним актам. Дані узагальнювали за етапами маршруту пацієнта: залучення, комплексне оцінювання, спільне планування, проведення втручань, моніторинг і перегляд плану.

У статті проаналізовано феномен інфодемії та механізми впливу медичної дезінформації на розвиток епідемічного процесу інфекційних хвороб. Висвітлено три головні вектори впливу фейків: руйнування колективного імунітету через антивакцинальні наративи, популяризація небезпечного самолікування та саботаж протиепідемічних заходів. Особливу увагу приділено когнітивним і психологічним тригерам віри в медичні міфи в умовах хронічного стресу та ворожих інформаційно-психологічних спеціальних операцій (ІПСО) під час повномасштабної війни в Україні.

Резюме. Таргетована деградація білків (ТДБ) — сучасний підхід до створення нових лікарських засобів, який потребує не лише реєстрації зменшення кількості мішені, а й поетапного доведення механізму дії сполуки. Для розробки препарату за цією методологією фіксація зникнення мішені є необхідною, але недостатньою, оскільки сама собою не розрізняє протеасомну деградацію, пригнічення синтезу, втрату епітопу, токсичність або зміну розчинності білка. Тому аналіз деградерів має спиратися на ієрархію методів, що послідовно оцінюють рівень білка, селективність і кінетику відповіді, зв’язування сполуки з мішенню або E3-лігазою, формування тернарного комплексу, убіквітинування та залежність втрати білка від протеасомного кліренсу. У роботі узагальнено методи, які застосовують під час розробки деградерів, і розподілено їх за предметом вимірювання, типом експериментальної відповіді та механістичною інформацією, яку вони надають.

У роботі розглянуто характеристику сучасної епідемічної та епізоотичної ситуації в природних осередках хантавірусних хвороб у різних регіонах світу. На сьогодні хантавірусні хвороби становлять серйозну загрозу для санітарно-епідеміологічної безпеки населення планети й можуть суттєво ускладнити епідеміологічну ситуацію. Щорічно у світі реєструється близько 200 тисяч випадків захворювання, при цьому інтенсивність і динаміка захворюваності суттєво коливаються у різних регіонах світу. Водночас у Китаї — країні з найбільшою щорічною кількістю випадків захворювання у світі — загальна динаміка захворюваності має тенденцію до зменшення, тоді як у європейських країнах, навпаки, спостерігається її виражене зростання.

Резюме. Сучасний світ характеризується глобалізацією більшості процесів, що супроводжується швидкістю і масштабами змін. За останні 30 років виявлено понад 30 нових збудників хвороб людини, 75% з яких виникли спочатку серед тварин. Виникнення нових та повернення добре відомих зоонозних хвороб залишається важливим викликом системі охорони здоров’я. Мета роботи — проаналізувати сучасний стан емерджентних та реемерджентних зоонозних загроз, їхній епідемічний потенціал та необхідні стратегії протидії на глобальному та національному рівнях.

Резюме. У роботі розглянуто історію виникнення та розвитку вакцинопрофілактики на прикладі декількох вірусних інфекційних хвороб людини. Першим та дотепер неперевершеним успіхом вакцинації стала ліквідація натуральної віспи. Незважаючи на амбітні плани ерадикації гепатиту В та кору, досягти цієї мети не вдалось. Безпрецедентна за масштабами та тривалістю вакцинальна кампанія проти COVID-19 не призвела до очікуваного формування імунного прошарку населення. Безумовно, це може бути наслідком швидкої мінливості вірусу. Водночас наявність антитіл до специфічних білків вірусу не забезпечувала повного імунного захисту від хвороби. Тому ефективність вакцинації почали оцінювати за її впливом на тяжкість перебігу інфекції.

Резюме. Гострий середній отит (AOM, acute otitis media) є одним із найпоширеніших захворювань дитячого віку, етіологічною причиною якого можуть бути бактерії різних родів і видів, віруси, а також вірусно-бактеріальні асоціації. Одними із етіологічних агентів АОМ є пневмококи (Streptococcus pneumoniae), яких натепер ідентифіковано близько 100 різних капсульних серотипів. Велику надію щодо профілактики АОМ покладали на пневмококові кон’юговані вакцини (PCVs) різної валентності, які почали впроваджувати у світі з початку 2000-х років з метою попередження пневмококових інвазивних захворювань. У роботі проаналізовано вплив широкого застосування PCVs на захворюваність на АОМ, зокрема й на динаміку бактеріальної етіології цих захворювань.

В останні роки вивчення якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, стало окремим методологічним напрямом в охороні здоров’я. З тривалістю пандемії та появою нових даних все більше уваги приділяється впливу перенесеної інфекції COVID-19 на якість життя пацієнтів. Незалежно від важкості перебігу COVID-19, з різною частотою спостерігаються й віддалені наслідки, пов’язані з так званим Long-COVID-синдромом. Особливої актуальності це набуває при вивченні віддалених наслідків Long-COVID, який часто супроводжується активацією персистуючих герпесвірусів та стійкими неврологічними порушеннями. Кінцевою метою лікування є не лише ерадикація збудника, а й повна соціальна та психологічна реадаптація пацієнта.

Метою роботи було вивчення епідеміологічних особливостей черевного тифу в Одеській області.

Матеріали та методи. Для проведення епідеміологічного аналізу використовувалися: річні звіти Одеської обласної СЕС (форми № 2, річна та № 40), а також медичні карти стаціонарного хворого (форма № 003/о).

Результати досліджень та їх обговорення. Наведено епідеміологічні особливості червоного тифу в м. Одеса протягом 2000–2024 рр., а також проаналізовано спалах захворювання у 2004–2005 рр. Загалом за досліджуваний період у місті було зареєстровано 110 випадків черевного тифу, з яких майже половину становили асоціальні групи населення, переважно безпритульні особи (49,3%). Значну частку хворих (25,5%) також становили особи, які контактували з представниками асоціальних груп у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.