Редакційна етика

Процес рецензування.

Редакція журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» дотримується етичних норм, прийнятих міжнародним науковим співтовариством, і робить все можливе для запобігання будь-яких порушень цих норм. Ця декларація відповідає політиці журналу і є однією з головних складових рецензування та видання журналу.

У своїй діяльності редакція журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» дотримується рекомендацій та стандартів Комітету з етики наукових публікацій (Committee on Publication Ethics, COPE), Керівництва з етики наукових публікацій (Publishing Ethics Resource Kit), видавництва Elsevier, а також враховує досвід авторитетних міжнародних журналів та видань.

Наведені нижче принципи є обов’язковими основами і нормами професійної поведінки для всіх сторін, залучених у процес створення, розгляду і публікацій наукової статті: авторів, рецензентів, редакторів, видавців і читачів. Дотримання правил етики наукової публікації всіма учасниками процесу сприяє забезпеченню прав авторів на інтелектуальну власність, підвищенню якості журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» в очах вітчизняного та світового наукового співтовариства та виключення можливості неправомірного використання авторських матеріалів в інтересах окремих осіб.

 

1. Професійна етика в діяльності редакції і редакційної колегії

Редакція журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» у своїй роботі керується принципами Кодексу поведінки і найкращої практики для редакторів журналів, Міжнародних стандартів для редакторів щодо відповідального підходу до публікацій науково-дослідницьких робіт, керівництвом для редакторів із визначення якості досліджень.

1.1. Редакція журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» несе відповідальність за всі опубліковані матеріали, забезпечення їх високої якості і достовірності та визнає цю відповідальність. Рішення редакторів про прийняття або відмову в публікації статті засновуються на науковій та/або практичній значущості статті, її оригінальності, ясності викладу, надійності матеріалів, що в ній містяться, а також відповідності основній тематиці журналу.

1.2. Редакція журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» надає допомогу автору(ам) у покращенні рукописів, що надаються, шляхом наукового рецензування й літературного редагування статей, а також сприяти у встановленні контактів з іншими журналами та виданнями.

1.3. Редакція журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» забезпечує чесне, неупереджене і своєчасне рецензування статей, оглядів та інших матеріалів, пропонованих для публікації спеціалістами, які мають відповідну кваліфікацію та в яких відсутній будь-який конфлікт інтересів (особистий, комерційний, політичний, академічний або фінансовий) у зв’язку з даною роботою.

1.4. Редакція журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» зобов’язана повідомляти автору(ам) усі коментарі про їхню роботу, зроблені рецензентами, якщо тільки вони не містять образливі або наклепницькі зауваження.

1.5. Редакція журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» забезпечує збереження конфіденційності матеріалів, що подаються в журнал під час рецензування. Конфіденційна інформація, отримана в процесі листування з автором(ами), також не підлягає розголошенню.

1.6. Редакція може відхилити матеріал без незалежної рецензії, якщо він буде визнаний неякісним або таким, що не відповідає профілю журналу. Рішення не відправляти матеріал на незалежне рецензування засновується тільки на його науковому змісті або відповідності профілю журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» і не залежить від особистості автора (місця роботи, расової приналежності, статі, сексуальної орієнтації, релігійних поглядів, національності, громадянства, походження, соціального становища, політичних поглядів тощо).

1.7. Неопубліковані дані не повинні використовуватись головним редактором, співробітниками редакції, членами редакційної колегії журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» для особистих цілей або передаватися третім особам без письмової згоди автора(ів).

1.8. При розгляді результатів клінічних досліджень редакція журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» повинна вимагати документ схвалений комітетом з етики, котрий гарантує відповідність наданих матеріалів положенням Гельсінкської декларації з етики медичних досліджень.

1.9. Головний редактор журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» приймає рішення щодо публікації статті на основі експертного оцінювання незалежними рецензентами та думки членів редакційної колегії.

1.10. Редакція журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» може відхилити статтю, якщо вона порушує інтелектуальні права третіх осіб, норми наукової етики або містить інформацію обмеженого доступу. Головний редактор журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» повинен відмовитися від розгляду статті за наявності конфлікту інтересів (особистого, комерційного, політичного, академічного, фінансового).

1.11. Головний редактор та члени редколегії не вживають спроб вплинути на рейтинг журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» шляхом штучного збільшення будь-яких показників журналу. Наприклад, не мають права вимагати від авторів цитувати журнал, додавати посилання на статті, опубліковані в журналі. Будь-які рекомендації з цитування робіт повинні ґрунтуватися на їх наукової значимості і переслідувати мету поліпшення представленого матеріалу.

1.12. Статті, огляди та інші матеріали, надані для опублікування головним редактором, членами редакційної колегії та редакційної ради журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика», розглядаються також неупереджено, як і матеріали інших авторів.

 

2. Етичні принципи, якими повинен керуватися автор(и) наукової публікації

Автор/колектив авторів наукової публікації повинні керуватися положеннями, що були розроблені на 2-й Всесвітній конференції з питань дотримання сумлінності наукових досліджень (2nd World Conference on Research Integrity), стосовно їх надійності та ґрунтовності, чесності, виваженості, оригінальності, прозорості, дотримання авторства та посилання на джерела, дотримання угод щодо рецензування колегами та публікації, відповідального відображення результатів дослідження за участі людей або тварин тощо.

2.1. Авторами статті вважаються особи, які зробили суттєвий внесок у постановку та вирішення проблеми, що розглядається у статті, концепцію, планування, виконання, інтерпретацію отриманих результатів дослідження та розподіляють відповідальність за отримані результати. Серед співавтор неприпустимо вказувати осіб, які не брали участь у дослідженні. Якщо будь-яка особа брала участь у виконанні суттєвої частини дослідження, проте не включена до списку авторів, тоді йому має бути виражена вдячність.

2.2. Усі автори повинні надати згоду на внесення до списку авторів та узгодити направлений до редакції журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» рукопис. Будь-які зміни у списку авторів мають бути узгоджені з усіма авторами.

2.3. Результати дослідження повинні бути представлені чесно, без фабрикації, фальсифікації або маніпулювання даними.

2.4. Автор(и) статті повинні дотримуватись вимог до публікацій, відповідають за оригінальність і достовірність поданого матеріалу. Цей матеріал не повинен бути опублікований раніше або паралельно направлений для опублікування до інших видань, за винятком випадків, коли видавці погоджуються на спільне видання (про що необхідно повідомити читачів).

2.5. Якщо автори використовували роботу та/або фрагменти тексту інших авторів, то мають бути відповідні посилання на опубліковані роботи.

2.6. Різні публікації, що виникають унаслідок роботи над одним науково-дослідним проектом, повинні чітко ідентифікуватися та містити посилання на первісні публікації.

2.7. Серія статей, в яких публікуються результати комплексного дослідження, повинна бути організована таким чином, щоб читач міг отримати вичерпне уявлення як про структуру дослідження в цілому, так і про кожний його аспект, освітлений у відповідній статті.

2.8. Автор(и) повинні сумлінно і у встановлені редакцією строки усувати зауваження по статті, зроблені редколегією та/або рецензентами.

2.9. Якщо автор виявить у своїй роботі суттєву помилку або неточність, він повинен негайно повідомити про це редколегію журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» і внести виправлення в рукопис у найкоротший строк.

2.10. Якщо аналіз стану проблеми базується на конфіденційній інформації (особисте спілкування, рецензування рукописів, грантів тощо), то ця інформація не може бути опублікована без згоди осіб, які є її джерелами.

2.11. Автори повинні у найкоротші терміни надати професійну відповідь на запитання рецензента або повідомити про відмову від рецензування чи незгоду відповідати на коментарі рецензента.

2.12. За запитом редакції журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» автори повинні надавати документи на підтвердження того, що дослідження, представлене в роботі, отримало необхідні дозволи і проводилося із дотриманням вимог комісії з питань біоетики. У рукопису, наданому для опублікування, не повинні міститися особисті дані людини (пацієнта), зібрані у ході дослідження, або ілюстративні матеріали, що дозволяють ідентифікувати особу.

2.13. Автор може поставити до відома редколегію журналу «Превентивна медицина. Теорія і практика» про конфлікти інтересів (адміністративних, дослідницьких і фінансових), пов’язаних з його роботою. Редколегія повинна врахувати цю інформацію при організації рецензування та прийнятті рішення про публікацію відповідного рукопису.

2.14. Опублікування під своїм ім’ям чужого рукопису (його частини), цитування або переказ змісту без посилання на джерело запозичення, а також інші форми незаконного привласнення результатів чужих досліджень розглядаються як плагіат. Плагіат у будь-якій формі суперечить нормам наукової етики і є неприйнятним. Особи, викриті у плагіаті, позбавляються можливості публікації в журналі. Редколегія журналу на своїх сторінках може оприлюднювати випадки плагіату, що стали їй відомими.

2.15. У разі прийняття до опублікування стаття розміщується у відкритому доступі, авторські права зберігаються за авторами.

 

3. Етичні принципи, якими повинні керуватися рецензенти

Для підвищення якості досліджень і публікацій редактори повинні залучати до оцінки одержуваних матеріалів незалежних експертів, які надсилають свою рецензію в письмовому вигляді. Рецензент здійснює неупереджено наукову експертизу авторських матеріалів, надаючи об’єктивну й аргументовану оцінку викладених результатів дослідження, керуючись базовими етичними принципами для рецензентів.

3.1. Рецензентом не може бути автор або співавтор рукопису,наукові керівники здобувачів наукового ступеня та/або співробітники підрозділу, в якому працює автор(и).

3.2. Рецензенти повинні погоджуватись на рецензування лише тих рукописів, для оцінки яких вони володіють необхідною кваліфікацією та знаннями і які вони можуть прорецензувати у відведений для цього термін.

3.3. При наявності конфлікту інтересів, невідповідності результатів досліджень, що містяться в рукопису, сфері своєї наукової компетенції, наявності професійних зв’язків з авторами, котрі можуть вплинути на об’єктивність рецензії, або при неможливості виконання роботи у встановлені терміни, рецензент зобов’язаний заявити про це до редакційної колегії і відмовитися від оцінки рукопису.

3.4. Рецензент гарантує, що на зміст рецензії не впливає походження рукопису, національність, релігійна приналежність, політичні або інші погляди її авторів або комерційні міркування.

3.5. Наукова експертиза авторських матеріалів повинна враховувати відповідність виконаної роботи науковим, етичним і літературним стандартам.

3.6. Якщо рецензент стверджує, що відомості, які містяться в рукопису, були опубліковані раніше, він повинен підтвердити це відповідними посиланнями.

3.7. Персональна критика авторів статті і використання в рецензії наклепницьких аргументів, що ганьблять авторів, у рецензії неприпустимі.

3.8. Рецензент повинен поважати конфіденційність інформації під час рецензування роботи або після її опублікування, не піддавати розголошенню будь-які деталі не використовувати неопубліковані матеріали для власної мети або вигоди інших осіб/організацій, або для заподіяння шкоди іншим особам чи дискредитації інших осіб.