Статті
Вакцинопрофілактика інфекційних хвороб. Розвиток та сучасний стан
Резюме. У роботі розглянуто історію виникнення та розвитку вакцинопрофілактики на прикладі декількох вірусних інфекційних хвороб людини. Першим та дотепер неперевершеним успіхом вакцинації стала ліквідація натуральної віспи. Незважаючи на амбітні плани ерадикації гепатиту В та кору, досягти цієї мети не вдалось. Безпрецедентна за масштабами та тривалістю вакцинальна кампанія проти COVID-19 не призвела до очікуваного формування імунного прошарку населення. Безумовно, це може бути наслідком швидкої мінливості вірусу. Водночас наявність антитіл до специфічних білків вірусу не забезпечувала повного імунного захисту від хвороби. Тому ефективність вакцинації почали оцінювати за її впливом на тяжкість перебігу інфекції.
До питання ефективності пневмококових вакцин проти гострих середніх отитів
Резюме. Гострий середній отит (AOM, acute otitis media) є одним із найпоширеніших захворювань дитячого віку, етіологічною причиною якого можуть бути бактерії різних родів і видів, віруси, а також вірусно-бактеріальні асоціації. Одними із етіологічних агентів АОМ є пневмококи (Streptococcus pneumoniae), яких натепер ідентифіковано близько 100 різних капсульних серотипів. Велику надію щодо профілактики АОМ покладали на пневмококові кон’юговані вакцини (PCVs) різної валентності, які почали впроваджувати у світі з початку 2000-х років з метою попередження пневмококових інвазивних захворювань. У роботі проаналізовано вплив широкого застосування PCVs на захворюваність на АОМ, зокрема й на динаміку бактеріальної етіології цих захворювань.
Вплив Long-COVID синдрому на якість життя пацієнтів з неврологічними проявами герпесвірусних інфекцій
В останні роки вивчення якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, стало окремим методологічним напрямом в охороні здоров’я. З тривалістю пандемії та появою нових даних все більше уваги приділяється впливу перенесеної інфекції COVID-19 на якість життя пацієнтів. Незалежно від важкості перебігу COVID-19, з різною частотою спостерігаються й віддалені наслідки, пов’язані з так званим Long-COVID-синдромом. Особливої актуальності це набуває при вивченні віддалених наслідків Long-COVID, який часто супроводжується активацією персистуючих герпесвірусів та стійкими неврологічними порушеннями. Кінцевою метою лікування є не лише ерадикація збудника, а й повна соціальна та психологічна реадаптація пацієнта.
Епідеміологічні особливості черевного тифу в м. Одеса
Метою роботи було вивчення епідеміологічних особливостей черевного тифу в Одеській області.
Матеріали та методи. Для проведення епідеміологічного аналізу використовувалися: річні звіти Одеської обласної СЕС (форми № 2, річна та № 40), а також медичні карти стаціонарного хворого (форма № 003/о).
Результати досліджень та їх обговорення. Наведено епідеміологічні особливості червоного тифу в м. Одеса протягом 2000–2024 рр., а також проаналізовано спалах захворювання у 2004–2005 рр. Загалом за досліджуваний період у місті було зареєстровано 110 випадків черевного тифу, з яких майже половину становили асоціальні групи населення, переважно безпритульні особи (49,3%). Значну частку хворих (25,5%) також становили особи, які контактували з представниками асоціальних груп у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.
Динаміка експресії HER2 при прогресуванні гепатиту C: від F0 до цирозу
Вірус гепатиту C є РНК-вмісним вірусом із високою мутаційною активністю, що зумовлює його здатність уникати імунної відповіді та сприяє хронізації інфекції [1]. У більшості інфікованих пацієнтів захворювання перебігає безсимптомно та переходить у хронічну форму, яка є однією з провідних причин розвитку фіброзу, цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. Хронічне запалення при гепатиті C призводить до активації зірчастих клітин печінки та надмірної продукції колагену, що лежить в основі процесів фіброзоутворення. Важливу роль у цих механізмах відіграє сигнальний шлях епідермального фактора росту, порушення регуляції якого асоціюється з прогресуванням фіброзу та розвитком гепатоцелюлярної карциноми.
Роль штучного інтелекту в превентивній медицині
Актуальність. У статті проаналізовано роль штучного інтелекту (ШІ) у формуванні сучасної превентивної медицини як складової амбулаторної та дистанційної сімейної медицини. Показано, що ШІ стає інфраструктурним компонентом цифрової охорони здоров’я та ключовим елементом концепції 4P медицини (Predictive, Preventive, Personalized, Participatory). Матеріали і методи. На основі аналізу публікацій ВООЗ, Європейської комісії, провідних наукових журналів і стратегічних документів України розглянуто використання алгоритмів машинного навчання для аналізу Big Data, раннього виявлення захворювань, персоналізованої профілактики, телемедицини та дистанційного моніторингу. Результати та обговорення. Наведено міжнародні (CardioAI, DeepMind Health, SkinVision, IBM Watson Health) та українські (MyHeal, BrainScan, CheckEye, проєкти eHealth і NMDC) приклади застосування ШІ у профілактичній медицині. Окреслено трансформацію ролі сімейного лікаря в умовах цифровізації, зокрема перехід від реактивної до проактивної моделі ведення пацієнта, використання систем підтримки клінічних рішень і розвиток партнерства
Епідеміологічна характеристика спалаху вірусного гепатиту А в селі Пороги Івано-франківської області у 2024 році
Резюме. Вірусний гепатит А (ГА) є гострою інфекційною хворобою, що передається фекально-оральним механізмом і часто призводить до спалахів у громадах з низьким рівнем санітарно-гігієнічних умов. У 2024 році в селі Пороги Івано-Франківської області зареєстровано спалах ГА, який охопив 111 осіб, переважно дітей шкільного віку.
Мета дослідження: надати епідеміологічну характеристику спалаху ГА в селі Пороги у 2024 році.
Епідеміологічне районування ензоотичних територій туляремії в Україні: аналіз, ризики та тактика моніторингу
Мета дослідження. Оцінити епізоотичну активність природних осередків туляремії в Україні (1978–2024 роки) та провести епідеміологічне районування території за ступенем ризику зараження на туляремію, а також надати рекомендації з моніторингу й профілактики, враховуючи сучасні загрози.
Епідеміологічна характеристика COVID-19 у сезоні грипу та гострих респіраторних інфекцій 2024–2025 рр.
В епідсезоні 2024–2025 рр. в Україні було зареєстровано 21 363 випадки COVID-19, що в 7,4 раза менше, ніж минулого сезону (157 876). У структурі ГРІ 2024–2025 рр. частка COVID-19 становила 0,46% (у 2023–2024 рр. — 2,28% — у 5 разів більше). Кількість випадків COVID-19 була максимальною на початку сезону. 11,8% випадків COVID-19 були зареєстровані серед дітей віком від 0 до 17 років; на 1 випадок COVID-19 серед дітей у середньому припадало 8 випадків серед дорослих. Сумарний коефіцієнт летальності склав 0,45% (2023–2024 рр. — 0,60%) із найвищими рівнями під час зменшення кількості реєстрованих випадків COVID-19. З-поміж хворих на COVID-19 частка ушпиталених загалом склала 31,94% — це більше, ніж у минулому сезоні (23,46%).
Особливості сучасного епідемічного процесу кору
Актуальність. На тлі багаторічної реалізації Програми елімінації кору та періодичного перенесення строків її завершення ця інфекція залишається актуальною проблемою охорони здоров’я, зберігаючи характерну для неї циклічність та залишаючись суттєвим тягарем для суспільства як у країнах, що розвиваються, так і в розвинених країнах.
Мета роботи: проаналізувати епідеміологічні особливості кору у світі та в Україні в післяпандемічний період.
